За статистикою, переважна частина відвідувачів lossofsoul.com – мешканці
великих міст. До міста швидко звикаєш, воно затягує – ми нерідко настільки
звикаємося із його ритмом, що забуваємо про найпростіше та найприємніше
сусідство. Людство виникло та протягом багатьох тисячоліть існувало в лоні
природи. Звичка до міського життя виникла лише останнім часом і ще не
встигла генетично закріпитися. Тому, коли ми опиняємося на природі, нас
охоплює дивовижне відчуття спокою, співзвучності із оточуючим світом, зі
своїм я.
Недарма під час відпусток ми прагнемо за найменшої нагоди поїхати зі своїх
кам’яних джунглів і хоча б на короткий час опинитися там. Там, де
погляд насолоджується простором, а не перечіплюється об незчисленні бетонні
коробки, де повітря напоєне щебетом птахів, а не звичним гарчанням моторів.
І часто навіть коротка відпустка на природі може повернути нам сили та
надати енергії на цілий робочий рік. Усі ми дуже різні – комусь до вподоби
море, комусь ліс, комусь гори, а іншим більше до смаку рівнинний ландшафт.
Хоча можливий інший варіант – принести трохи природи до себе додому.
Кімнатні рослини. Тут йдеться про кімнатні квіти з однієї простої
причини – переважно наше життя минає в квартирах і офісах, і більшу частину
року в нас немає можливості бачити лісові чи садові рослини, а проблеми
стомленої психіки, на жаль, всесезонні. Мешканці Копенгагену знімають стрес,
годинами перебуваючи в оранжереях із екзотичними квітками, а на комічних
кораблях обов’язково наявні спеціальні міні-оранжереї.
Нині в магазинах є величезний вибір кімнатних рослин. Усі ми дуже різні, й у
кожного з нас є своя квітка. Для когось цією квіткою може виявитися звичайна
традесканція чи герань, комусь більше годиться щось екзотичніше. Головним
критерієм вибору є почуття «віддачі» під час контакту із квіткою. Саме
контакту, адже рослини здатні багато що відчувати та розуміти.
Тепер ви берете на себе обов’язки із догляду за цією живою істотою. Хай менш
клопітні, ніж у разі появи в домі кішки чи цуценяти, але не менш
відповідальні. Адже рослина здатна говорити про свої потреби тільки своїм
зовнішнім виглядом – вона не буде шкребтися, мов хом’як у клітинці, або
зазирати у вічі, вимагаючи щоденної порції вашої уваги.
Домашні тварини
Основними мешканцями наших квартир (за винятком тарганів) є собаки та коти.
Причому любов людини до кішки чи собаки тісно пов’язана з її психотипом.
Тобто в кожного з нас усередині, по суті, живе своя кішка чи собака. Собаки
символізують відданість, коти – свободу та незалежність. Тому, обираючи
тварину, ми просто проецируємо свої внутрішні установки назовні, й чи варто
дивуватися тому, що домашні тварини так часто схожі на своїх господарів.
Оскільки ми розглядаємо способи здолання стресу, то особливу увагу хотілося
б приділити звичайним домашнім котам. Історія кішок починається у Давньому
Єгипті, де існувала богиня Місяця, плодючості та дітородіння на ймення
Елурус. А голова в цієї богині була котячою. Єгиптяни поклонялися кішці,
вважаючи священною твариною. У Давньому Римі кішка була символом свободи та
незалежності, вона зображувалася поряд із богинею свободи Лібертас. Але, на
жаль, усе змінюється, й у Середні віки настав чорний період у житті цих
гнучких та граціозних тварин – кішок спалювали на вогнищах, вбачаючи у них
прообраз відьом. І, між іншим, дарма: незабаром людина була наказана за свою
жорстокість – мільйони життів забрала чума, яку переносили юрмища пацюків і
мишей. Безмежному їх розмноженню сприяла відсутність їхнього головного
ворога – звичайного сірого муркотуна.
Нині часи знов змінилися. В Японії біля воріт дома стоять фігурки кішок –
символи затишку й домашнього вогнища, у східних слов’ян за традицією в новий
дім має увійти саме кішка. Коти – дуже чутливі тварини, вони тонко
відчувають хороші й погані місця в квартирі, й нерідко передбачають
наближення небезпеки. Недарма у містах і селах, розташованих на схилах
Везувію на східному березі Неаполітанської затоки, у кожній сім’ї
обов’язково живе кішка.
Дивовижні здатності котів не раз перевірялися у ході різноманітних
досліджень. Було доведено, що коти й справді надають суттєвої допомоги
людям, які страждають на психічні захворювання, ушкодження мозку, сердечні
розлади, і навіть сприяли повному зціленню алкоголіків і наркоманів. Вони
можуть полегшувати симптому гіпертонії, допомагають людям, які перенесли
інфаркт, нормалізуючи тиск і пульс.
Дослідження, здійснювані у психіатричних закладах, показали, що піклування
про кішку відновлювало в пацієнтів упевненість у собі, знижувало фізичне
збудження до рівня, який досягається тижневими вправами з релаксації,
нарешті, унікальний характер кішки, її незалежність, виявлявся дуже важливим
фактором лікування. Собаки, як більш залежні від людини істоти, чутливі до
людських емоцій, не можуть бути такими ж зцілювачами, швидко переймаючи
душевну збудливість людини. Кішку та її господаря пов’язують зовсім інші узи
– «вільного вибору й домовленості», і це набагато важливіше для душевної
рівноваги.
На відміну від людей вони ніколи не обманюють і не лестять, передаючи свою
відданість німими сигналами – труться об ноги, вигинають спину. Саме котячі
ласки й пояснюють лікувальні таланти кішок. Виявилося, що коти – чудові,
єдині у своєму роді спеціалісти з реагування на дотик. У людини виникає
природне бажання погладити кішку, і коли ми занурюємо руки в густе хутро,
нам стає легше. Шляхом такого енергообміну людина здобуває жаданий спокій.
До речі, сам метод лікування кішками отримав у спеціалістів незвично довгу
назву Pet facilitated therapy – «улюблені тварини зцілюють»
І нарешті, кілька слів про вогонь. Якщо у вас немає можливості виїхати на
природу, зібрати дрова та розпалити багаття, то можна перенести вогонь
додому. Ні, це не призив розпалювати у квартирах вогнища. Нам, на жаль,
далеко до благ західної цивілізації з їхніми коминами у міських квартирах,
проте кожен із нас може запалити вдома маленький вогник – звичайну свічку.
Господарська чи ароматична, у красивому підсвічнику – це не головне. Усі
свічко горять абсолютно однаково, незалежно від зовнішнього вигляду й ціни.
Дивлячись на полум’я, мимоволі ми доторкаємося до почуття, захованого десь
там, у темних глибинах підсвідомості, з яким давня людина дивилася на
вогонь, запалений у печері. Вогонь був для неї богом, він давав тепло,
захист і найголовніше – Життя. Споглядаючи полум’я і хоча б на деякий час
забуваючи щоденність, ми частково повертаємося до тих часів, коли людина
була єдина із природою, а до відкриття поняття «стрес» мали минути ще тисячі
й тисячі років.
