Механізми стресу

Природа мудра. Вона наділила нас безліччю механізмів, що допомагають вижити. І коли у зовнішньому світі виникає конфліктна ситуація, яка вимагає швидкої реакції, вони негайно починають діяти. Це відбувається незалежно від нашої волі, підсвідомо, і ми не в змозі контролювати цей процес, та найчастіше ми й гадки не маємо про існування цих механізмів.

За командою мозку в кров викидається адреналін, який змушує серце битися швидше, одночасно підвищується артеріальний тиск і вміст цукру в крові. Перерозподіляється кровоток: приток крові до мозку й кінцівок збільшується, а до органів травлення та шкіри – зменшується. Дихання частішає й стає поверхневим, при цьому задіяні переважно верхівки легенів. Резерви жиру й цукру активно витрачаються, постачаючи додаткову енергію. Усі ці численні зміни, які частіше нами не усвідомлені, починають діяти для того, щоб забезпечити м’язи киснем і поживними речовинами, дозволяючи розвинути максимальне м’язове зусилля – сильніше вдарити та швидше втікти.

Цей механізм працює однаково як для тварин, так і для людини. Й у цьому разі такі емоції, як гнів або жах, біологічно виправдані. Вони готують організм до необхідної дії, мобілізують усі його ресурси, щоб почати бійку чи врятуватися втечею. Наші предки виживали й перемагали саме завдяки цим механізмам – миттєво здиралися на дерево, рятуючись від печерного ведмедя, чи, затиснувши в руці важку камінну сокиру, кидалися на шаблезубого тигра. Сьогодні – зовсім інші часи. Замість звірячої шкіри – елегантний костюм, замість камінної сокири – мобільник, а замість злого шаблезубого тигра – не менш злий бос.

На жаль, матінка-природа не змогла передбачити майбутнє зростання цивілізації, що відірвав сучасну людину від її коріння. Всередині нас продовжують діяти ті самі механізми, які дозволяли вижити нашим предкам, але нині вони перекинулися для нас із засобів виживання в дикій природі на інструмент самознищення. Час зовнішніх реакцій лишився у далекому минулому. В сучасному світі для стресу найчастіше характерні внутрішні прояви й причини. Тепер людина доганяє автобус, а не тікає від хижаків; вона боїться самоти й старості, а не снігової лавини; вона бореться із поганим настроєм і жахом, а не із зовнішніми ворогами.

Однак наш організм відповідає на непередбачені ситуації традиційним каскадом реакцій. Виходить, ґніт запалено, але пострілу не було, проте, за законом збереження енергії, ніщо не зникає безслідно, й «гармата стріляє всередину». В результаті ми скаржимося «на серце», «на печінку». А справжня причина поганого самопочуття в тому, що в м’язах, як слід невідреагованих емоцій, утворюються ділянки «застиглої» напруги – болісні ущільнення.

Кількість хворою, до яких може призвести стрес, – легіон. Це й розлади серцево-судинної системи (в першу чергу гіпертонія), й органів травлення (переважно виразка шлунку), й органів дихання (особливо це стосується бронхіальної астми) тощо, включно зі специфічними «чоловічими» та «жіночими». Стрес також послаблює імунітет, що призводить до інфекційних, вірусних та онкологічних захворювань. Так-так, прямий зв'язок між стресом і раком підтвердили багаторічні спостереження американських онкологів. Отже, не дарма існує відома фраза: усі хвороби від нервів. Крім численних розладів у тілі людини, стрес нерідко призводить до змін у психіці. Найпоширенішим із них, звичайно, є депресія, масштаби поширення якої такі, що її прозвано «Чумою 21 століття».

Позитивний і негативний стрес

Стрес – смак і аромат життя. Г. Сельє

Зазвичай поняття «стрес» асоціюється тільки із несприятливим зовнішнім впливом, але таке уявлення дуже далеке від істини – з точки зору стресової реакції не має значення, приємна чи неприємна ситуація, у якій ми опинилися. Наприклад, мати, якій повідомили про загибель у бою її єдиного сина, відчуває жахливе душевне потрясіння. Але якщо багато років потому з’ясується, що повідомлення було неправдивим, і син раптом увійде до кімнати, то стрес, якого вона зазнає, виявиться анітрохи не меншим, ніж у першому випадку. Виходить, хоча емоції, які відчула мати в цих ситуаціях, діаметрально протилежні – стресова реакція організму абсолютно однакова. Отже, причиною стресу може бути не тільки несприятлива ситуація. Зазвичай у нашій свідомості не укладається те, що ліки, сильна радість, переїзд, холод, спека, народження дитини запускають однакові біохімічні механізми. Але все саме так і відбувається.

Цілком природно, що проблеми на роботі та конфлікти із оточуючими неприємні, але й від надлишку радості непритомніють, а від щастя помирають. Наприклад, батько П’єра Бомарше помер від захвату, який переповнив старого, коли син читав йому «Севільського цирульника», а Радж Капур утратив свідомість за хвилину після того, як президент Індії вручив йому найвищу кінематографічну нагороду країни, і незабаром сконав.

Як уже було відзначено, певний рівень стресу нам необхідний. Але оскільки кожен із нас унікальний, у різних людей ці рівні можуть суттєво відрізнятися. Серед нас небагато тих, хто хоче повного спокою, зводячи свої запроси до пасивного, майже рослинного життя. Навіть найменш честолюбні прагнуть чогось більшого, аніж просто задоволення своїх природних потреб у їжі, одязі, житлі. З іншого боку, так само нечасто зустрічається інший тип – люди, які прагнуть ідеалу, готові все своє життя присвятити вдосконаленню в мистецтві чи науці, як Мікеланджело, Ван Гог, Ейнштейн. Більшості з нас огидні повна відсутність чи надлишок стресу, й ми живемо десь між цими крайнощами.