Що таке стрес?

Останнім часом поняття «стрес» набуло чималої популярності – недарма минуле 20 століття називали століттям стресу. Нині на дворі 21 століття, але стрес, не визнаючи жодних кордонів, із легкістю ступив до нового тисячоліття і продовжує зміцнювати свої позиції.

Кожен відчував його, всі говорять про нього, але мало хто ставив перед собою питання: так що ж таке стрес?

На це питання словники й енциклопедії дають такі відповіді:

Стрес – це стан напруги, що виникає в людини у результаті потужних впливів.

Стрес – це неспецифічна захисна реакція організму у відповідь на несприятливі зміни навколишнього середовища.

Визначення, наведені вище, лаконічні та прості, але, щоб зрозуміти, що таке стрес, зовсім не обов’язково зазирати до словників – достатньо роззирнутися навколо. Стрес – це все, що нас оточує. Стрес - наше життя. У світі Pepsi та комп’ютерів ми не можемо жити поза цим станом. Він вдирається до нашого життя із самого ранку, разом із дзвоном будильникам, а потім… Потім усе за звично. схемою – корки (для автомобілістів), ранкова штовханина в транспорті (для решти), робота, виклик до начальника, проблеми із дітьми, сварки з близькими, «не такий» секс, кепський сон. І так кожного дня.

Чи можна жити без стресу? Наука стверджує, що ні. Життя не терпить постійності та стабільності, і саме воно – головне джерело стресу, тому повністю від стресу людину позбавляє тільки смерть.

Відкриття стресу

Саме поняття «стрес» з’явилося порівняно недавно – 1936 року «з легкої руки» вченого лауреата Нобелівської премії Ганса Сельє. Звичайно, стрес існував і раніше – адже й кисень відкрили тільки у 17 столітті, але все ж таки люди до того теж чимсь дихали. Сельє узяв технічний термін «стрес», що означав «напругу», «натиск», «тиск», з науки про спротив матеріалів і застосував його до людини. Точніше, спочатку не до людини, а до звичайних лабораторних пацюків, із якими у той час експериментував.

Під час розтину пацюків Сельє виявив патологічні порушення в їхніх внутрішніх органах. Коли вчений відкривав клітки, пацюки нерідко втікали й потім довго носилися всією лабораторією, рятуючись від свого мучителя.

Потім Сельє вчинив із пацюками зовсім некрасиво, і лабораторія почала чимсь нагадувати катівні інквізиції, хоча сам Сельє називав усе це лише «спеціальним створенням стресових ситуацій». Фантазія винахідника стресу не знала меж. Іноді він раптово подавав струм на клітку, від чого пацюки підстрибували у повітря, іноді – сповивав так, що вони не мали змоги поворухнутися, іноді змушував довго плавати чи піддавав їх дії гучних звуків.

Після всього цього пацюки потрапляли під скальпель дослідника, й останній виявляв у них ті самі патологічні зміні, що й підштовхнуло Сельє до такого висновку: неважливо, якому саме впливу піддавалися пацюки, – розтин мав показати одну патологію. Основною ознакою стресу виявилася виразка шлунку. Таким чином, стрес був визначений як «неспецифічна реакція організму на зовнішній вплив».

Інакше кажучи, Сельє зробив висновок, що причиною патологічних змін є не власне зовнішній вплив (електрошок, сповивання чи шум), а реакція організму пацюка на цей вплив.